Нема жахливішої роботи, ніж учительська,
Нема виснажливішої роботи, від учительської,
Де нерви паляться, мов хмиз сухий,
Де серце рветься в шепоті і чаді.
Але нема щасливішої долі,
Коли Людина з Твоїх рук, Учителю,
Іде у світ – на краплю світ людніє.
У якій атмосфері вчитель готується до уроку? У якому стані він іде до школи? З яким настроєм переступає поріг класу і покидає його? Як це все відбивається на наступних уроках? Ось лише кілька аспектів психологічного стану вчителя, від яких значною мірою залежить ефективність викладання літератури і мови. Одна справа, коли вчитель іде на урок у гнітючому настрої, а зовсім інша, коли настрій – піднесений. Мінор демобілізує потенційні сили, а мажор – окрилює вчителя.
Людина живе в реальному світі, і нею керують певні обставини її тижня. Ніяка освіта не здатна передбачити всі ситуації, які належить їй пережити. Та в процесі навчання особистості потрібно забезпечити потенційні ресурси для само орієнтації та саморегуляції у різних ситуаціях. Минув той час, коли досвід та знання становили дві різні протилежні категорії.
Навчання нерозривно пов’язане з вихованням людини. Чим ефективнішою є освіта, тим більш надійний виховний ефект.
Яке завдання стає першочерговим?
Формування «мобільної» особистості, її здатності до швидкої та самостійної перебудови у відповідь на вимоги суспільства.
Але виникає ряд запитань:
- чи можна навчити творчого мислення всіх?
- чи придатний для цього програмний матеріал навчального предмета?
- чи можна кожного учня довести до творця?
Що ж таке успішність навчання? – це майстерність учителя здійснювати індивідуальний підхід, тобто, по-перше, ознайомитися зі здібностями.
І група – здібності успадковуються
ІІ група – здібності не успадковуються, а особистість розвивається тільки в процесі навчання/виховання. За законом природи тих, кого ми називаємо обдарованими, геніальними, талановитими, небагато, як мало безталанних, нездібних.
Більшість у нас належить до так званих середніх, звичайних, невидатних, просто нормальних і якоюсь мірою розумних, досить умілих, успішних.
І це не ображає, бо ми розуміємо, що природа мудро підтримує баланс у суспільстві: геніальні та безталанні – найбільш вразливі, а «середня більшість» - це її опора та надія, що забезпечує стабільність.
Звичайний учень – не означає, що такий, як усі
- кожен – творча особливість, індивідуальність
- деяким пощастило розкритися
- одні не знають себе
- іншим не допомогли розкритися, а то й не дали.
Для нас важливо, щоб це відбулося у кожному класі.
Творча індивідуальність учня – наш вищій ідеал.
Суспільство потребує творчі особистості, що характеризується гармонійним та різнобічним розвитком.
Нам повинні/потрібні розумні, думаючі, які вміють розмірковувати, самостійно робити висновки про речі. Все це вимагає змін навчально-виховного процесу.
Ми повинні шукати відповіді на ?:
- який обрати профіль навчання за здібностями?
- чи можна любити всі предмети, а плідно вивчати ті, що не подобаються?
- як розвивати індивідуальний інтерес, не втративши частину світогляду.
Це торбує нас, батьків, учнів.
Мета: 1. навчити – дати знання, сформувати уміння, навички.
2. не лише дати знання, а й виховати потяг до них, сформувати позитивне ставлення.
3. головне не те, що повідомляють, а те, як повідомляють.
«Поганий учитель підносить істину – добрий навчає її віднаходити»
- не хочеш бути поганим – шукай ту сукупність методів, що сприяє руху особистості.
- учні різні за інтересами, нахилами, здібностями, темпераментом, характером – тож ми повинні бути і психологом.
- тільки так ми зможемо відчувати дитину, її емоційний стан, потреби, можливості.
Завдання моїх уроків – формування в учнів орфографічної, пунктуаційної, стилістичної вправності особливо актуальне це питання в нашому регіоні, де більшість – ми російськомовне оточення.
До того ж за шкільною програмою на вивчення державної мови відводиться мінімально часу. Звідси і проблеми соціальної неграмотності як в усному, так і в писемному мовленні не лише старшокласників, а й фахівців, які працюють з документацією, над підготовкою статей, не говорячи пр. чиновників різного рівня.
Виходить, що «всі ми вчились потроху чого-небудь і як-небудь»
Тому на уроках у класах «КПУ» я використовую метод укрупнення тематичних блоків, що має певні свої переваги.
1. Цей матеріал дає змогу учням самостійно і вільно орієнтуватися.
2. Цей метод вивільняє час для потворення практичних (занять) завдань:
3. Відведеного в цих класах часу вистачає, щоб відвести години для практичного застосування мови в усному і писемному мовленні/спілкуванні (показати схеми)
Таким чином блок «М’які, тверді, пом’якшені приголосні» має такі елементи:
1. Теоретичний матеріал (лекція)
2. Практичні завдання (творчі роботи, переклади, вправи на редагування).
3. Контрольні питання, тести.
4. Тематична самостійна робота.
5. Повторення перед новим блоком (словниковий диктант, диктант-переклади, індивідуальна робота за картками).
6. Супровідне повторення перед узагальненням теми.
7. Аналіз помилок, допущенних у письмових роботах і в усному мовленні.
Отже, укрупнення блоків в гуманітарних класах дає можливість систематизувати вивчений матеріал в середніх класах і вивільнити час для практичного використання, для контролю з засвоєння теми. Все це дає успішно засвоїти граматику, підготовка молодих національних кадрів для усіх галузей.
Індивідуалізація – важлива складова гуманізації освіти. Гуманізм в освіті. Гуманізм в освіті передбачає врахування індивідуальних особливостей кожного учня, зокрема його прагнень та інтересів, рівня і якісної визначеності здібностей, типу темпераменту і рис характеру.
Індивідуальний підхід не повинен зводитися до пристосування до його наявних особливостей, а має спрямовувати дальні ший їх розвиток у найсприятливішому для учня напрями
Умови індивідуалізацій:
1. Психологічна обґрунтованість навчання;
2. Учні поділяються на групи:
- за рівнем розумового розвитку
- рівень зацікавленості
3. Обсяг можливостей корисної індивідуалізації.
Пристосування форм, методів і тривалості навчання до індивідуальних особливостей дітей дозволяє їм оволодіти певною системою знань, умінь.
а) Отже, створюється підґрунтя для подальшого навчання.
б) Розширення цілей навчання:
1. поділ навчального матеріалу на обов’язковий і додатковий.
2. вибір факультативів, профілізація освіти.
Учні, які потребують специфічних форм індивідуального навчання:
1. З типовими вадами психічного розвитку (діти з вадами мовлення, нерозвиненим логічним мисленням, з слабо сформованою довільною саморегуляцією).
2. Учні, обдаровані у тій чи іншій сфері.
3. Учні з однобічною навчальною діяльністю і спрямованістю.
4. Так звані важковиховувані підлітки.
Гуманістичні принципи спонукають орієнтуватися не так на вади, як на переваги кожної людини.
Лише детально вивчивши психолого-педагогічні особливості дитячого колективу в цілому та кожного учня зокрема, педагог може знайти єдино правильний підхід у доборі та застосуванні режиму роботи на уроці та позаурочних закладах.
1. Під час викладу нового матеріалу, засвоєння і закріплення вивченого, при контролі якості опанування знаннями найдоцільніше видаються такі режими: (1).
2. Втілюючи на практиці диференційований та індивідуалізований підхід, можна використовувати ще й такий режим роботи: (2).
Цей режим найдоцільніший на уроках закріпленнях, узагальненнях і систематизації знань, коли школярі вже мають достатньо знань, умінь і навичок, щоб працювати із трансформованим текстом, тестами, літературними іграми, конкурсами тощо.
3. А якщо педагог враховує індивідуальні особливості школяра, то проводить навчальну роботу на уроці за схемою №3.
Саме це дає можливість перевіряти, контролювати й корегувати якість засвоєння знань без втручання педагога. Цей шлях найефективніший, коли формулюються:
-а- додаткові питання і завдання;
-б- аналіз і рецензуються відповіді;
-в- проводиться робота з тестами.
Рівень засвоєння програмою матеріалу найвищий.
У позакласних заходах доцільні режими роботи клас → клас, учні → група учнів (із різних класів) що втілюється в позаурочних конкурсах, іграх, змаганнях, вікторинах.
Такі режими роботи допомагають диференційовано та індивідуалізовано активізувати мислительну діяльність школярів залежно від стану роботи та змісту матеріалу й мети навчання.
Індивідуалізація навчання максимально забезпечують самостійність учнів у роботі над навчальними, проблемними, творчими завданнями. Рівень складності того чи іншого завдання залежить від визначення етапів завдань на уроках української літератури використовую такі завдання: (табл.. 1)
Завдання ускладнюються поступово: від елементарних, репродуктивних, аналітичних, синтетичних, проблемних – до таких, що потребують особистісно-творчого підходу.
На уроках мови завдання теж можна індивідуалізувати.
Грація складності завдань логічно обумовлює і градацію в оцінюванні.
Учні самостійно обирають посильні завдання, а тому не виникає конфліктних ситуацій, пов’язані з примусовим розподілом різного рівня складності.
Оскільки кожне із завдань розраховане на певний час, учень, який обрав завдання із максимальною кількістю балів, але не вклався в термін, одержує відповідно знижену оцінку.
Такій підхід не травмує психіку дитини, не принижує її людської гідності, а педагога убезпечує від мимовільної необ’єктивності чи упередженості у ставленні до учня.
Значну самостійність забезпечує використання карток з кольоровими позначками: Червоний – найвищий
Зелений – середній рівень складності
Жовтий – найнижчий
Все це економить час, розподіляючи картки між учнями. Розмічаючи дидактичний матеріал, учитель враховує 2 фактори:
-1- при однаковому обсязі завдань різний рівень їх складності;
-2- при завданнях приблизно однакового рівня складності різний їх обсяг.
Індивідуалізація дає можливість найефективніше використовувати навчальний час, максимально індивідуалізуючи завдання як щодо обсягу, так і щодо складності.
Принцип підвищення складності (від простого до складного) при подачі програмового матеріалу дає можливість диференціювати завдання залежно від рівня підготовленості різних груп учнів: одне і теж саме завдання, розраховане на групу школярів середнього рівня підготовленості й сприймання, можна відповідно спростити, знизивши оцінку за виконання на бал, або ускладнити, піднявши їх на бал.
Досконало відпрацьована формула так званого стандартного уроку з мови і літератури при індивідуалізованому підході до різних груп учнів – це ще не весь педагогічний арсенал вчителя.
Поступово змінюючи ступінь складності диференційного завдання, учитель вводить питання й завдання, які особливо стимулюють мислення школярів (картки).
Заключний етап уроку – повідомлення домашнього завдання, бо вдома учень залишається сам на сам зі своєю роботою. Може розгубитися і зовсім не виконати завдання. Учитель повинен вибрати такі завдання, щоб одержати віддачу від учнів різного рівня підготовленості й сприймання (картки із завданням).
Цікаві й перспективні уроки нестандартного типу: урок – гра, урок – казка, урок – тест, урок – усна мандрівка, урок – конкурс.
Досягнути успіху можна, якщо постійно працювати над новими формами, самому складати тести, схеми, блоки питань.
До речі, продумане використання тестів не відмежовує школярів від художнього твору, а сприяє глибшому проникненню у світ образів та ідей (приклад 7 клас).
Нетрадиційна форма – трансформація тексту. Тут учні повинні володіти великим рівнем абстрагування, досконало знати теорію, вміти практично застосовувати знання.
Вельми ефективною є розробка цікавих ігор, кросвордів, завдань, дидактична роль яких посилюється завдяки максимальній ефективності учнів різних груп (від найслабших → найсильніших), захоплених як формою, так і змістом, доступністю запропонованого: (завдання – кросворди).
Практично до будь-якої теми можна скласти вправи з ключем. Згрупувавши в дві, три колонки слова, які мають спільне правило правопису, за першими, останніми літерами можна скласти приказку або зашифрувати назву книжки, пісні, кінофільму. Складаючи таку вправу таку вправу, враховую, що немає слів, які б починалися на и, в, дуже мало – на й. Треба тому добирати ключі, до яких можна легко знайти лексичний матеріал (приклади).
Індивідуалізація навчання допомогає залучити до роботи кожного учня, знайти найоптимальніший, найраціональніший підхід до груп школярів різних рівнів, дає можливість учневі і як об’єктові, і як співтворцеві навчального процесу засвоїти максимально інформації.
Тому нашим завданням є постійний творчий пошук, системний експеримент, апробація нових нетрадиційних форм, прийомів навчання і водночас вдосконалення та відшліфування давно відомих, традиційни
Комментариев нет:
Отправить комментарий